• 53 •
Третього грудня 1722 року народився засновник слов'янської філософії — Григорій Сковорода. Чим відомий український філософ і що означає фонтан на 500-гривневій купюрі?
Про характер і творчу спадщину великого мислителя розповідає видання "Фокус", інформує UAINFO.org.
Обличчя цієї людини знають усі — за портретом на 500-гривенній купюрі. Біля його пам'ятника на Контрактовій площі у столиці постійний рух студентів Києво-Могилянської академії та інших вишів. Всі знають його фразу: "Світ ловив мене, але не спіймав", яка виведена як епітафія на його могилі.
У 1959 році про нього зняв фільм на київській студії Довженка Іван Кавалерідзе і він же спорудив Сковороді пам'ятник на Контрактовій у 1976-му. Виходили поштові марки із зображенням філософа і на честь нього назвали планету. Але Сковорода був не тільки філософом, а музикантом і поетом, часто виконував речі власного творення (сьогодні сказали б автор-виконавець). Був у багатьох університетах і при дворах, але скрізь вважав за краще йти далі.
Від співака — до філософа
Третього грудня 1722 року у Київській губернії (зараз Полтавська область) у козацькому селі Чорнухи Лубенського полку народився Григорій Сковорода. Його родичі з боку батька та матері були священниками. Служив у храмі брат діда з боку матері — Федір Шан-Гірей, який родом із хрещених кримських татар.
З 16 років Григорій жив самотужки. Навчався у Києво-Могилянській академії у 1734-1753 роках (з перервами), а також у Європі. Викладав поетику у Переяславському та Харківському колегіумах. Писав різними мовами — церковнослов'янською, російською з українськими виразами, грецькою, латиною.
Читайте також: Київ не завжди "говоріл по-русскі", або Як Росія вбила українську жіночу вроду
Прославився у молодості розкішним голосом. За імператриці Єлизавети Петрівни співав у придворній капелі. Потоваришував із фаворитом Єлизавети — Олексієм Разумовським (родом із малоземельних дніпровських козаків). Разом із капелою супроводжував імператрицю у подорожі до Києва, але там і залишився. А міг усе життя бути придворною зіркою співу. Але ні — його кликала дорога. То справді був характерний йому вчинок.
У Києві пише свою дебютну роботу: "Керівництво про поезію". Церковна влада нею незадоволена — вільнодумець руйнує канони, але головне, що він сам чудово складає свої вірші-пісні й виконує чудово.
Звучить як хіт року. Слухайте:
"Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло". (1760)
Нічого не нагадує? Адже це майже "Пісня без слів" рок-гурту "Кіно":
"Каждому яблоку место упасть
Каждому вору возможность украсть
Каждой собаке палку и кость
И каждому волку зубы и злость". (1989)
Між цими піснями більш як два століття, але ідея та інтонація схожі.
Ось за це і любили Сковороду — за глибину та актуальність, він був як мандрівна рок-зірка. І при цьому сипав афоризмами та дотепами. Любив спілкування та соціальне коло його співрозмовників було широким: від селян і купців до перших осіб держави. Кажуть, навіть нагрубіянив Катерині II. Імператриця веліла йому показатися при дворі. Коли вона увійшла, всі завмерли в поклоні, крім Григорія. "Чому ти не кланяєшся мені?" — спитала його Катерина ІІ. Той відповів: "Не я хотів вас бачити, а ви захотіли на мене подивитися. А як же ви мене роздивитеся, коли я перед вами вдвічі зігнуся?".
Читайте також: Як українці перемогли у 1991-му
У Харківському колегіумі, де викладав Сковорода, він теж не церемонився. Замість оцінок давав такі письмові характеристики учням: "досить тупий", "суцільне безглуздя", але і на похвали не скупився — "дуже гострий". Але й тут не затримався: останніх 25 років життя він провів у подорожах. Встигаючи при цьому випускати книги віршів — "Сад божественних пісень", "Байки харківські" та філософські трактати — "Алфавіт світу", "Дві бесіди", "Діалоги".
Концепція трьох світів, двох натур, вчення про серце
На відміну від багатьох місцевих філософів, Сковорода має чітку систему поглядів. Він був неоплатонік-мораліст, творець концепції трьох світів, де він об'єднав християнство та античність, містицизм та раціоналізм.
Його світоглядна система має таку формулу: макрокосм (всесвіт) — мікрокосм (людина) — символічний світ Біблії (що пов'язує все між собою). Цитую першоджерело: "Є три світи. Перший є всезагальний і світ життєвий, де все народжене проживає. Цей складається з незліченних світ світів і є великий світ. Другі два є частковий і малий світи. Перший — мікрокосм, тобто — світик, світик або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія…".
"Ці три світи, розрізняючись, утворюють ціле: макро і мікросвіт у їхній містичній пропорційності, — уточнював філософ. — Я вірю і знаю, що все те, що існує у великому світі, існує і в малому, і що можливо в малому світі, то можливо і у великому світі, за відповідністю оних і за єдністю всевиконання виконуючого духу". Основний зв'язок між світами – через відповідності.
У кожному з цих світів він виділяв дві натури — видиму та невидиму, зовнішню та внутрішню, плотську та духовну. Але зовнішній світ виступає лише тінню світу істинного, будучи світом тимчасовим, минущим і смертним. Але "ця невидима натура чи Бог все творіння проникає і тримає". Невидимий світ є планом, стрижнем і "древом життя" світу видимого.
Сковорода закликав через матеріальну натуру — емоційну — побачити духовний план. Люди, не знаючи про існування невидимої натури, захоплюються і спокушаються оманливою видимістю, втрачаючи зв'язок із Богом.
У знаменитому філософському діалозі "Наркісс" Сковорода розвивав навіть тезу про два серця: зовнішній ("тілесний", "мирський", Сковорода також називає його "попелястим серцем") і внутрішній, що дозволяє через "випробування" розкрити в собі образ Божий і таким чином "пізнати себе".
Читайте також: Кубанська народна республіка: як РФ привласнила українські землі і замордувала 15 млн українців
Головний компас для руху вперед — це Бог у серці. "Що компас у кораблі, то Бог у людині. Компасна в серці корабельному стріла є таємна мова, закон, глава, око і царство корабельне. Біблія теж називається стрілою, як накреслена тінь вічного закону і тьма Божа".
Ось основні постулати його філософії — вони досить зрозумілі. І він виразно продемонстрував суть свого вчення на малюнку, який ми бачимо на 500-гривенній купюрі.
Малюнок називається "Нерівна всім рівність". Це метафора: фонтан — Бог, люди — посудини. Філософ так пояснив сенс зображення: "Лються з різних трубок різні струмені в різні посудини, що довкола фонтану стоять. Менша посудина менше має, але в тому дорівнює більшій, що дорівнює повній. І що дурніше, як рівна рівність, яку дурні в світ ввести дарма замахуються? Куди дурне все те, що гидко блаженній натурі?"
Тобто гроші — не зайве, але малюнок на банкноті дещо про інше: скільки візьмеш божественної мудрості — все твоє: води ллється зверху однаково, але ти сам надаєш найбільш об'ємну форму своїй посудині.
Після Канта і Гегеля європейська думка все більше йшла в натурфілософію, а Сковорода наостанок залишив такий заповіт — "Світ ловив мене, але не спіймав", — маючи на увазі, що мирське, суєтне не могло захопити його в сіті, обдурити зовнішнім блиском, а приваблювало лише позачасове — духовне — і є справжнє багатство.
Відновити музей
Є дуже детальний портрет Сковороди. "Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалася з трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; м’яса та риби не їв не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулюватися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити, із усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей, відвідував хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів", — так описував філософа М. І. Коваленський у книзі "Спосіб життя Сковороди в Харкові" (1795).
У селі Сковородинівка під Харковом видатний український філософ часто гостював у садибі свого учня Андрія Ковалевського. Там же, передчуваючи швидку смерть, у віці 72 років він власноруч викопав собі могилу, викупався, вдягнув чистий одяг і помер. Таке передчуття зазвичай мають святі старці.
Читайте також: Російська політика розорення України за 100 років не змінилася: розвідка розсекретила документ
Похований неподалік улюбленого дуба. На місці упокою Сковороди, як він і заповідав, немає хреста, тільки величезний камінь із написом: "Світ ловив мене, але не спіймав".
Нагадаємо, що 7 травня 2022 року російські окупанти знищили ракетним ударом Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди — він згорів. Для його відновлення потрібно понад 112 мільйонів гривень. Сьогодні вже йде збір коштів.
12 жовтня Кабінет Міністрів ухвалив рішення, що, попри війну в Україні, на державному рівні відзначатимуть 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди: відбудуться урочистості, тематичні виставки, круглі столи, бесіди, семінари, літературні читання та екскурсії, присвячені великому філософу.
Його справа та вчення живуть.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
Повідомити про помилку – Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter 
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
