• 17 •
Згідно з результатами нового дослідження, понад чотири з десяти осіб щиро вважають, що існують чаклуни та чаклунки, які використовують надприродні сили для заподіяння шкоди іншим людям.
Роботу дослідників опубліковано у журналі PLOS One, інформує UAINFO.org.
Віра в чаклунство – дуже давнє явище. Можливо, не набагато молодше, ніж саме людство. Існують припущення, що деякі наскельні малюнки могли бути чаклунськими знаками, нанесеними для відлякування духів.
Якщо ж говорити про історичні джерела, то перші згадки про чаклунство ми зустрічаємо в Кодексі Хаммурапі (1750-ті роки до нашої ери). За ним за чаклунство присуджували до смертної кари — тобто в тому, що ворожіння можливе, населення взагалі не сумнівалося.
У V століття до нашої ери покарання за чаклунство було закріплено в римських Законах дванадцяти таблиць, а звідти перейшло в класичне римське право.
Ранньохристиянські богослови називали відьом язичницьким забобоном, і якийсь час церква не карала за подібні діяння. Навіть якщо «факт» чаклунства згадувався на судовому процесі, суддів цікавило лише те, чи це завдало якихось матеріальних збитків. Іноді ранньосередньовічні кодекси законів навіть не знали покарання за відомство, проте накладали покарання за звинувачення в ньому. Потім усе поступово почало змінюватися.
У XIII столітті на півдні Франції запалали багаття: католики спалювали альбігойців Провансу. Приблизно також розправлялися із вальденсами у західно-альпійських землях. Те, що спочатку виглядало як боротьба з єрессю, в якийсь момент стало полюванням на відьом: звинувачення в чаклунстві не вимагало тих же доказів, як звинувачення в єресі.
Під час Ренесансу процес пішов із прискоренням: відьом спалювали в Європі особливо інтенсивно якраз у XV-XVI століттях. Останнім великим ексцесом подібного роду заведено вважати процес у новоанглійському місті Салем (кінець XVII століття), в результаті якого були страчені як відьми та чаклуни 20 осіб, майже 200 потрапили до в'язниці.
Але як це стосується нашого часу? Найпряміше. У журналі PLOS One опубліковано роботу, в якій узагальнено та проаналізовано набори даних, зібрані у 2008-2017 роках Дослідницьким центром П'ю (США). Співробітники організації опитали 140 тисяч людей із 95 країн із п'яти континентів.
Людям ставили питання, пов'язані з їхньою вірою в магію, наприклад: «Чи вірите ви в пристріт чи в те, що певні люди можуть насилати прокляття чи заклинання, через які з кимсь трапляються погані речі?»
Ґрунтуючись на долі таких людей у вибірці Дослідницького центру П'ю, автори підрахували, що щонайменше один мільярд людей у всьому світі вірить у чаклунство. Жінки, міські жителі та молодші люди частіше вірять у надприродні сили. Проте вищий рівень освіти та проживання у невеликому домогосподарстві, як правило, супроводжувалися меншою вірою в чаклунство — хоч і тут були винятки. Такі переконання зустрічалися у людей із різних освітніх та соціально-економічних кіл.
Рівень прихильників магії сильно відрізняється по країнах. Наприклад, понад дев'ять із десяти жителів Тунісу вірять у неї. А ось у Швеції таких довірливих громадян менше одного із десяти. За цими даними можна припустити, що справа у більшому фінансовому благополуччі мешканців Скандинавії.
Але виявилось, що це не так. Ні, фінансове благополуччя є, ось тільки віра у відьом безпосередньо від нього не залежить. Якщо брати вибірку по окремій країні, то там люди з «дуже добрим» економічним становищем лише на шість-сім відсотків рідше вірили в чаклунство, ніж їхні найбідніші співгромадяни.
Релігійні люди більше схильні вірити у чорну магію, аніж атеїсти. Це досить дивно, тому що в західному християнстві основоположні церковні догмати (як і до полювання на відьом) прямо говорять: це все язичницькі забобони, магії не існує. Аналогічною є і позиція Православної церкви.
Автори роботи вважають, що ключову роль у тому, чи вірять у чаклунство люди чи ні, грає не матеріальне становище, не рівень освіти й навіть не ставлення до релігії. Ці фактори впливають, але не сильно. Основне значення, на їхню думку, має те, в якій країні живе людина.
Населення держав зі слабкими інститутами, низьким рівнем соціальної довіри, великим акцентом на конформізм і більшим упередженням до людей зі своєї групи частіше вірить у те, що чаклун уже точить голку, щоб встромити її у воскову ляльку.
Але є одне суттєве уточнення: під час дослідження не було опитано мешканців Індії та Китаю, в яких проживає близько 2,8 мільярда людей.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
Повідомити про помилку – Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter 
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
