Європейському Союзу варто розглядати Україну як дуже важливого партнера у питанні посилення власної безпеки, особливо в умовах поступового згортання сил США в регіоні, серед іншого, українці могли б забезпечити до половини європейських сил швидкого реагування, вважає спеціальний радник єврокомісара з питань оборони, голова академічної ради Мартенс-центру Клаус Велле (Klaus Welle), який у 2009-2022 роках був генеральним секретарем Європейського парламенту.
"Нам слід по-іншому ставитися до України. Ми досі сприймаємо Україну як країну, яка потребує нашої допомоги. Натомість ми повинні розглядати Україну як країну, яка відіграє для нас вирішальну роль. Сполучені Штати дедалі частіше не будуть тут присутні", – сказав він на сесії "Переосмислення системи забезпечення безпеки Європи" на Європейському форумі в Альпбасі, який пройшов минулого тижня.
Велле нагадав, що нещодавно американці повідомили НАТО, що від половини до двох третин ключового обладнання – підводні човни, літаки, тощо – не будуть доступні європейцям під час війни.
"Тож чи залишаться ці стотисячні сили швидкого реагування американців? … Я не впевнений. Якщо ми послухаємо пана (президента США Дональда) Трампа, я думаю, що відповідь буде радше "ні". Тож нам, ймовірно, доведеться самим створити стотисячні сили швидкого реагування, і, ймовірно, половина з них має бути українцями", – зазначив експерт.
"Чому вони повинні скорочуватися з восьмисот тисяч і мати всілякі проблеми? Нехай інвестують у спільну європейську безпеку та оборону", – додав радник єврокомісара з безпеки.
Він зауважив, що це дуже нагальне питання. За словами Велле, який сім разів під час війни був в Україні і незабаром знову її відвідає, навесні цього року він брав участь у військовому моделюванні, де керівник Офісу президента України Кирило Буданов сказав, що якщо восени цього року може бути перемир'я, то, ймовірно, через шість місяців Росія атакує країни Балтії.
"Отже, ось де ми знаходимося. Ми знаємо, що з певних причин Україна не має шляху до НАТО у найближчому майбутньому. Але перед нею відкриті двері до Європейського Союзу, хоча й з багатьма труднощами. … Я пропонував, і комісар (з безпеки Андрюс) Кубілюс також пропонував створити Європейську раду безпеки, відкриту для третіх країн, таких як Велика Британія, Норвегія, Україна, щоб вони були включені до її складу, але рішення ухвалювалися кваліфікованою більшістю", – наголосив експерт.
Він нагадав, що подібний механізм для прийняття швидких рішень був створений під час фінансової кризи у вигляді Європейського стабілізаційного механізму (ESM), хоч багато хто казав, що це неможливо.
"То чому б не зібрати разом 15 країн Європейського Союзу, принаймні половину, а потім запросити Україну, Велику Британію, Норвегію, Туреччину. Адже американці дуже чітко дають нам зрозуміти одну річ, і треба бути глухим, щоб цього не зрозуміти: … зараз основна відповідальність за звичайну оборону лежить на європейцях, а на Сполучених Штатах – другорядна, і це може означати лише розвідку чи супутники", – наголосив Велле.
Голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер (Wolfgang Ischinger), який вів цю сесію, підтримав таку позицію.
"Дональд Трамп, по-своєму, і Володимир Путін, по-своєму, обидва роблять величезний внесок у те, щоб Європейський Союз став авторитетним гравцем у сфері безпеки в майбутньому", – напівжартома констатував Ішингер.
Голова Варшавського безпекового форуму Катаржина Пісарська (Katarzyna Pisarska) зазначила, що дискусія про оборонні спроможності Європи не є теоретичною з урахуванням можливості нападу Росії на країни Балтії, про яку говорять.
"Але ми практичні люди, тому що маємо дуже конкретний історичний досвід… Ключове питання, яке ми завжди ставимо собі, це питання, яке було назвою статті, опублікованої в 1939 році у французькій газеті: "Чи потрібно вмирати за Данціг (Гданськ)?" І це було в той момент, коли Гітлер вимагав від Польщі створити екстериторіальний коридор для доступу до вільного міста Данціг", – навела експертка історичну паралель.
Вона констатувала, що у розв'язаній Росією війні її захищають своїм життя саме українці, хоча Європа й надає підтримку, яку, мабуть, мало хто вважав можливою.
В такій ситуації голова Варшавського безпекового форуму закликала підготувати населення європейських країн до сценаріїв нападу Росії й необхідності захищатися. На її думку, наприклад, стійке (resilient) населення Фінляндії вже є дуже сильним стримувальним фактором, який змушує Росію двічі подумати, перш ніж діяти.
"Але також вам потрібно створювати коаліції тих, хто найближче до вас. Ми вже вклали багато енергії та зусиль у групу Nordic-Baltic-Poland… Тож вашої власної, національної оборони, другий рівень – регіональний, і лише потім ми можемо перейти до європейської оборони та НАТО", – вважає Пісарська.
Вона наголосила, що жодного разу не варто відмовлятися від НАТО, бо це функціонуюча структура із 70-річним досвідом координації та інституціоналізації, членами якої також є ядерні США та Велика Британія, а також Туреччина.
"Американці кажуть, що не будуть (У Європі) у такому масштабі, як були. Але я не думаю, що вони покинуть НАТО, бо … ще одна війна назріває в Азії, і ми їм там знадобимося. Найгірший сценарій для всіх нас – це війна на два фронти. І в нашому середовищі зараз усі говорять про це – що це може бути скоординована війна між Китаєм і Росією, де ми всі просто не знатимемо, що робити: чи реагувати на вторгнення на Тайвані, чи на вторгнення у Вільнюсі", – описала сценарії Голова Варшавського безпекового форуму Катаржина Пісарська.
Але, на її думку, "хто помре за вашу країну" – це перше питання, на яке потрібно відповісти.
Директорка Центру передового досвіду НАТО з командування та управління Мієтта Груневелд (Mietta Groeneveld) у дискусії закликала не шукати симетричний підхід до асиметричної проблеми. Вона вважає, що справа не в створенні європейських звичайних сил, бо звичайні сили більше не потрібні в новому середовищі безпеки, а мова у створенні коаліції охочих зі створення демократичних цінностей в світі.
"Ми захищаємо демократичні цінності. Завжди добре думати про нас як про "Команду Захід", яка, звичайно, містить Україну, містить Сполучене Королівство. На її боці також є Південна Корея, Японія. Боротьба за демократичні цінності – це гнучка команда, яку ми могли б створити і яка може дивно відрізнятися від структур, які ви уявляєте", – сказала Груневелд.
За її словами, для кожного виклику може створюватися така місія.
Представниця НАТО також наголосила на важливості навчань та відпрацювань планів захисту. "НАТО наполягає на цій ідеї репетиції плану. Тільки якщо план провалиться, ми дізнаємося, що це жахливий план", – пояснила вона.
