• 39 •
Крихітні водорості у складі фітопланктону
Коли мова заходить про «травоїдні істоти», ми зазвичай думаємо про оленів, морські свинки або на крайній кінець про коників, але вже точно не про водорості. Однак у дивовижному світі морського планктону правила, що діють на суші, вивертаються навиворіт: там одні мікроводорості проникають в клітини інших, щоб поглинути їх зсередини.
Про це йдеться у дослідженні, яке опубліковане у журналі ISME, інформує UAINFO.org.
Уявіть крихітну істоту, яка проникає в чужий організм, щоб пожерти його зсередини, поглинути генетичний матеріал і залишити по собі лише порожню оболонку. Звучить моторошно, але саме це відбувається з крихітною водорістю Scrippsiella acuminata, коли вона стає жертвою паразита Amoebophyra.
Що найдивовижніше, і господар, і його паразит відносяться до динофлагеллятів, яких ще називають динофітовими водоростями. Формально вони не належать до рослин, проте багато представників цього типу — фотосинтезуючі організми, які за способом життя не відрізняються, скажімо, від ряски.
Читайте також: В Іспанії лагуну визнали людиною, щоб урятувати від забруднення
Міжнародна група дослідників під керівництвом Йохана Децеля та Лори Гійоу докладно вивчила процес взаємодії паразита та його господаря. Правда виявилася жахливою: навіть після того, як Amoebophyra проникає в клітину господаря і починає поглинати його живильний генетичний матеріал, той продовжує спокійно фотосинтезувати, не помічаючи власної смерті.
Використовуючи тривимірну електронну мікроскопію та транскриптоміку, вчені змогли відстежити процес поглинання господаря паразитом крок за кроком з нанорозмірною роздільною здатністю. Виявилося, що Amoebophyra до останнього моменту не чіпає мітохондрії та пластиди, так що навіть коли вся ДНК Scrippsiella acuminata стає їжею для ненажерливого паразита, клітина господаря продовжує забезпечувати його енергією.
Читайте також: Науковці з'ясували, чому дерева ростуть уночі. Що нам дає це дослідження?
Лише після того, як клітини Amoebophyra, що розмножилися, проривають клітинну оболонку і виходять назовні, вирушаючи на пошуки наступної жертви, поглинена водорість остаточно вмирає: на щастя, «водорості-зомбі» в океані не плавають.
Нове дослідження не тільки проливає світло на природу взаємодії крихітного паразита з його не менш крихітним господарем, але і може істотно розширити наші знання про особливості функціонування планктонних екосистем – найважливішої фотосинтезуючої системи на нашій планеті, "легких" Землі, що забезпечують колообіг вуглецю.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
Повідомити про помилку – Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter 
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
